У перехідні вікові етапи росту дитини багато батьків стикаються з проблемою її некерованості, і треба знати, як це правильно подолати, навчитися управляти некерованими примхливими дітьми і своїм самовладанням. При зіткненні у спілкуванні з некерованими дітьми, в першу чергу, претензії маємо висловлювати не ним, а їх батькам.
Кризові періоди життя малюка
Всі діти народжуються слухняними добрими ангелятами. Однак в періоди настання кризових вікових переходів дорослішання дитини (1 рік, 3 роки, 5 років, 7 років, і далі) у дитини гостро проявляється така якість, як негативізм. І тоді, на цих життєвих етапах свого росту діти починають випробувати дорослих оточуючих його людей на міцність. Дитина як би перевіряє свої межі дозволеного, наскільки далеко можна заходити за межі нормальної поведінки в порушенні заборон. Одночасно він прагне затвердити свої права, крок за кроком, відвойовуючи собі свободу дій.
Поради батькам некерованих дітей
Категорично забороняйте дитині робити все те, що йому заманеться, інакше він втрачає уявлення про межі небезпечної поведінки і з маленького віку у нього пропадає відчуття турботи з боку дорослих люблячих людей.
Встановивши будь-які правила для малюка, суворо дотримуйтеся своїх вимог, і ні в якому разі не відходите від них. Наприклад, встановили вимогу, про обов’язкове миття рук перед їжею, будьте категоричні і не допускайте дітей до столу з брудними руками.
Якщо неслухняна дитина не реагує на зауваження і спеціально, раз по раз повторює заборонені дії, то треба просто закрити тему, перекривши малюкові доступ до подальшого повторюваного непослух. Наприклад, тато каже дитині, що не можна чіпати мобільник, а дитина наполегливо вистачає і кидає його на підлогу. В цьому випадку треба просто заховати телефон, прибравши його з зони видимості дитини.
Постарайтеся зрозуміти причину такого некерованої демонстративної поведінки малюка, розберіться, в чому корінь зла. Наприклад, треба обов’язково з’ясувати, чому раптом дитина замкнулася в собі і не йде ні з ким на контакт, що могло трапитися в житті дитини. Або, наприклад, малюк надзвичайно плаксивий навіть без видимого приводу. Можливо, це вже прояв дитячої депресії, і тоді знадобиться допомога дитячого психолога.
Дозволені межі
Дитина повинна розуміти, що є загальноприйняті правила, які віна повинна виконувати. Батьки просто зобов’язані чітко окреслювати для свого чада ці рамки і правила поведінки, за межі яких заходити категорично забороняється. Це необхідно в першу чергу для того, щоб дитина сама почувала себе в повній безпеці.